Про гніздування змієїда (Circaetus ferox) на півночі Житомирщини

Змієїд до цього часу залишається малодослідженим видом в Україні, незважаючи на значну кількість публікацій. Так, в другому виданні Червоної книги України наведені явно помилкові дані про особливості біології виду: протяжність насиджування кладки – 35-37 днів, незвичайно рання дата залишення пташенятами гнізда – кінець липня або перша половина серпня. Незавжди змієїду властивий і гніздовий консерватизм.

Дослідження по біології даного виду в Поліському заповіднику проводились на протязі 1988-1995 рр. Спостереження проводились за однією парою птахів, за винятком 1990 року, коли було відмічене невдале гніздування двох пар. З 9 випадків гніздування змієїда було невдалим у трьох випадках. У всіх кладках було по одному яйцю. Середня продуктивність популяції 0,67 мол. ос./ пару в рік. Для порівняння успішність гніздування у Вітебській області Білорусі склала 66,6 відсотка (Ивановский, 1990), в Італії – 0,75 мол. ос./пару в рік (Petretti, 1988).

Гнізда розміщуються в добре захищених місцях і з землі малопомітні. В районі заповідника всі гнізда змієїда були розташовані на соснах, зверху “відьминої мітли” – густого розгалуження гілок у вигляді чаші. Переважне розміщення гнізд – на основному стовбурі. В Білорусії гнізда також в переважній більшості були розміщені на вершинах сосен, які мали розгалуження гілок у вигляді чаші (Ивановский, 1990).

Наскільки властивий змієїду консерватизм в умовах Полісся, судити важко в зв’язку з незначною кількістю простежених випадків розмноження. Очевидно, в залежності від фактору непокоєння і поведінки людини під час огляду гнізда, птах може гніздитись на одному місці від одного до кількох років і навіть декількох десятків років. Так, в Поліському заповіднику два гнізда, розміщені поблизу верхових боліт і з надзвичайно спокійною обстановкою в гніздовому районі, використовувались по три роки. На півночі Білорусії змієїд частіше всього гніздиться на одному гнізді один рік. Відомі лише поодинокі випадки гніздування на одному місці кілька років підряд (Ивановский, 1990). Але також наведені дані про гніздування змієїда в Докшицькому районі Білорусії на протязі 20 років. Для італійської популяції змієїда з 39 випадків гніздування тільки в двох випадках гніздо використовувалось 2 роки підряд, а одне – три роки (Petretti, 1988). Отже, в сучасних умовах в зв’язку з високим фактором непокоєння виду характерна скоріше всього щорічна зміна місць гніздування, за винятком гніздування в безлюдних місцях. В зв’язку з цим на гніздовій ділянці є декілька гнізд змієїда, що використовуються почергово.

Поблизу гнізда птахи обережні, мовчазні і при підході людини непомітно відлітають геть. У випадку, коли насиджується кладка, особливо в кінці насиджування, або коли птах зігріває мале пташеня, він більш спокійно реагує на підхід людини. Фенологія гніздування простежена у 6 випадках успішного гніздування виду (див. мал. 1). Літаючий молодняк автором спостерігався лише в перших числах вересня в сонячну погоду над верховими болотами, де були добрі висхідні потоки повітря. Автор допускає появу літаючого молодняка змієїда при спробі вилазу людини на дерево з гніздом. Людина сама провокує більш ранній виліт молодих. Подібне явище характерне для більшості видів птахів. Навіть близьке фотографування птаха в останній декаді серпня, який практично вже не відрізняється від дорослих розмірами, не викликало в останнього якихось спроб залишити гніздо. Молодий змієїд лише схиляв голову низько до гнізда і часто памагався повернутись хвостом до фотоапарата. В. В. Івановський (1990), окремо виділяє період догодовування пташенят поблизу гнізда. Подібне явище характерне для більшості видів і в яскравій формі в умовах Поліського заповідника не спостерігалось.

Повідомлення В. К. Цицюри (1994) про надзвичайно ранню зустріч двох дорослих і молодого змієїда 21.07.1994 року в Житомирській області, які вже літали, дещо сумнівні. За даними В. В. Івановського (1990), відхилення від середніх дат в окремі роки можливе лише в межах 10-12 днів. В умовах Поліського заповідника відхилення від середніх дат в зв’язку з невеликою кількістю спостережень не перевищувало 8 днів. Виліт молодих змієїдів навіть в Італії спостерігається з 17.07 по 17.08, або, в середньому, в перших числах серпня (Рetretti, 1988). В Україні найбільш ймовірно молоді змієїди залишають гнізда з 10-15 серпня по 10 вересня.

Цікаві дані по гніздовій екології змієїда в Україні наводить В. Т. Афанасьєв (1997). Згідно даних цього автора, гніздування змієїда, як і в Поліському заповіднику, відмічається на соснах з відмерлою вершиною, на верхових болотах чи поблизу від них, а початок кладки по багаторічних даних припадає на перші числа травня, і лише в 1989 році воно було відмічене 18 квітня. При цьому вилуплення пташенят відбувається в першій половині червня, молодий птах в двомісячному віці залишає гніздо і тримається 4-6 тижнів в районі гніздування. Згідно даних Червоної книги Республіки Білорусь (1993), вилуплення пташенят в змієїда відбувається в першій декаді червня, насиджування триває 45-48 днів, виліт з гнізда – на початку серпня. Червона книга України (1994) наводить відміну від наведеної вище фенологію гніздування для змієїда. Кладка спостерігається в другій половині квітня – на початку травня, насиджування 35-37 днів. Пташенята з’являються в червні, а залишають гніздо в кінці липня – першій половині серпня.

Враховуючи велику розбіжність в фенологічних датах гніздового періоду змієїда, це питання необхідно розглянути окремо. Даний вид – своєрідний чемпіон не лише за мінімальним розміром кладки, але й за тривалістю гніздового періоду. Молодий змієїд міг би залишити гніздо в кінці липня – на початку серпня лише в разі відкладки яйця на початку квітня, що не знаходить підтвердження в жодному з наведених вище літературних джерел.

В Поліському заповіднику поблизу гнізд були зібрані 33 залишки їжі, які складалися в 27 випадках (81,8%) з залишків рептилій, в 3 (9,1%) – з земноводних, в 2 (6,1%) – з ссавців (їжак, полівка), 1 (3,0%) – з птахів (сойка). З рептилій найчастіше зустрічається гадюка (16 проб, 48,5%). Вуж відмічений 4 рази (12,1%), мідянка 1 (3,0%), ящірки – 6 (18,2%).

Незважаючи на очевидне скорочення чисельності протягом останніх десятиліть в зв’язку з проведенням осушувальної меліорації, змієїд ще до цього часу зустрічається в більшості великих лісових масивів півночі Житомирщини. Суцільний облік гнізд в районі Поліського заповідника не проводився, але орієнтовна щільність популяції виду на території Овруцького і Олевського районів при лісистості 60 відсотків складає 1-2 гніздові пари на 1 тис. км². Дані В. К. Цицюри (1994) про орієнтовну чисельність змієїда в Житомирській області – 4-5 гніздових пар явно занижені, враховуючи загальну площу області 29,9 тис. км² і вкриту лісом площу – 10 тис. км². Згідно даних автора, мінімальна чисельність змієїда в Житомирській області складає 15 гніздових пар.

Надзвичайно високу щільність гніздування – 4 гнізда / 100 км² (якщо при цьому не були враховані гнізда, які належать тій самій парі, шо практично неможливо через близьке розміщення гнізд в однієї пари) відмічено на півночі Рівненської області в долині р. Льви (Червона книга України, 1994). Значна подібність ландшафтів, лісистості, щільності рептилій на даній території і на півночі Житомирщини робить незрозумілою таку велику розбіжність в показниках щільності гніздування. Для порівняння щільність гніздування на території Вітебської області складає 1,0-1,5 пари на тис. км² з загальною чисельністю гніздової популяції не менше 60 пар (Ивановский, 1990). В середземноморській частині центральної Італії при чисельності популяції з її гніздових пар одна пара займала в середньому 48,6 км² (Petretti, 1988).

Пошук гнізд змієїда у великих заболочених лісових масивах, подібних Поліському заповіднику, надзвичайно тяжкий і трудомісткий, враховуючи невеликі розміри добре замаскованого гнізда, малопомітну поведінку птаха біля гнізда, а також неможливість прослідкувати його політ із здобиччю. Але гнізда змієїда добре помітні взимку по снігових “шапках” на гніздах і їх можна легко закартувати при проведенні зимових авіаобліків ратичних. Даний метод виявлення гнізд змієїда використовувався В. В. Івановським на півночі Білорусії і дав добрі результати.

В майбутньому, очевидно, було б доцільним перед наступним виходом Червоної книги України організувати публікацію збірника наукових праць стосовно червонокнижних видів і організувати проведення конкурсу по виявленню місць гніздування з поданням інформації про конкурс через засоби масової інформації та провести анкетне опитування. Це підвищило б достовірність даних, наведених в Червоній книзі України.

Афанасьев В. Т. (1997) К Экологии змееяда и орла-карлика на севере Сумской и юге Брянской областей // Заповідна справа в Україні. – Т. З, вип. 2. – С. 57-59.

Ивановский В. В. Охраняемые животные Белоруссии – Минск, 1990. – С. 42-49.

Цицюра В. К. (1994) До поширення змієїда у Житомиській області // Беркут – Т. З, вин. 2.

Червона книга України. Тваринний світ. – 1994. – 457 с.

Чырвовая книга Рэспублікі Беларусь – Минск, 1993. – С. 48-49.

Petretti F. (1988) \ Notes on the behaviour and ecology of the Short-toed Eagle in Italy // Gerfaut.-1988.- №3. -Р. 261-268.